Про автора. Поет, критик, літературознавець. Народився 21 лютого 1970 р. в м. Шахтарську на Донеччині. Закінчив філологічний факультет Донецького державного університету та аспірантуру за спеціальністю «Українська література». Захистив кандидатську дисертацію за темою «Особливості стилю новелістики Миколи Хвильового». Видавець та редактор альманаху “Кальміюс”.

Галина ТКАЧУК. Славка. Сер. "Unlimited". - Л.: Кальварія, 160 с.(о)

Я стояв навпроти великого дзеркала і простягнув свою руку, і відкрило воно мені своє задзеркалля, і рука, що враз торкнула, мене була наче рука маленької дівчинки. Приблизно так я б почав переказувати власні враження і переживання після прочитання “Славки” Галі Ткачук.

Дитячі спогади, трансплантовані у художній твір, дещо вихемеризований сюжет, а точніше його закономірна відсутність, марення як витвір уяви маленької людинки – уся ця майстерна сплетеність думок перекладена на мову казки складає суціль полотна, велика художня вартість котрого очевидна неозброєним оком.  

Увечері 13 жовтня, напередодні свята Покрови на столичному Майдані Незалежності відбулася мистецька акція «Покровські героїчні читання». Кращі українські поети – представники різних поколінь зійшлися тут, щоб прочитати свої твори – киянам, які підходили послухати, журналістам, яких було чомусь дуже мало (а й справді, кому зараз потрібна українська поезія?), міліціянтам, які поводилися на диво коректно, будинкам, сутінкам і, врешті, бронзовому козакові Мамаю, який, здавалося ось-ось зірветься на рівні і вдарить по струнах своєї кобзи…

Коли мені запропонували написати спогад про Василя Кожелянка для столичного сайту його друзів, я, розуміючи, що можу не виправдати сподівань, все ж погодився… однак, коли сів писати, - все написане сповнювало сумнівами… може, через призму сучасного літературного процесу (процесії?): дитячо-цинічного, неправдиво-тусовочного, паскудно-самозамилуваного, бездарно-заблуканого, владу-копіюючого, долі-невдячного, - майже все у кожній з проекцій видавалось оточеним… але, втішаючись тим, які Люди прийняли нас до свого товариства, зі всього, що думав ті три дні, що пригадувалось, що наперед ввижалось, залишилося таки ЧОТИРИ ЕПІЗОДИ:

Ірина Цілик. ПІСЛЯВЧОРА: Повість. – К.: Факт, 2008. – 120 с. – (Сер. «Exeptis excipiendis»).

Молода письменниця Ірина Цілик – киянка з діда-прадіда, за фахом – режисер кіно. Жанр повісті «Післявчора» я би визначила як феміністично-психологічно-біографічний, а сюжет як розгорнуту метафору постколоніальної України.

Кожній людині зрозуміло, що розпад СРСР обов'язково мав супроводжуватися соціальними та економічними потрясіннями. Це якщо на рівні держави. А якщо на рівні окремої людини?

Про автора. Поет-метафізик. Представник покоління дев’ятдесятників в сучасній літературі. Народився 1976 р. у м. Івано-Франківську. Мешкає у Києві. Член Краківського братства поетів та Національної спілки письменників України з 1997 року.

Перша книга – «Світ блукаючих висновків» (вірші, переклади, 1997 р). Автор та учасник різноманітних друкованих літ. проектів, серед яких - поетична антологія «Дев’ятдесятники» (1998, Тернопіль), «Цех поетів» (1999, Івано-Франківськ), «Z wyobrazni» (2000, Краків) та ін.

Цієї ночі невідомими людьми було викрадено голову фонду «Антикорупція», автора книг «Донецька мафія» та «Донецька мафія. Перезавантаження» Бориса Пенчука. Про це повідомив виконавчий директор фонду «Антикорупція» Олексій Губський. Останній дзвінок від Бориса Пенчука пролунав близько опівночі – йому вдалось зателефонувати одному з лідерів «Громадянської кампанії ПОРА» Євгену Золотарьову і повідомити, що його викрали і кудись везуть у машині. Після цього дзвінок обірвався і відтоді всі телефони Пенчука відключено. Про місцезнаходження Бориса Пенчука до цього моменту не знає ані родина, ані його адвокат, ані колеги по роботі. Окрім того, Олексій Губський повідомив, що протягом останніх днів за Пенчуком та його адвокатом велось стеження.

Про автора. Народилася 11 квітня 1984 року у місті Ніжині, що на Чернігівщині. Автор поетичних збірок «Золотоноша» (2003), «Гетсиманська молитва» (2005), «Самоспалення дерева» (2008), яка отримала Грант Президента України для творчої молоді. Перекладає з російської та болгарської мов. На її вірші молодіжним театром «Мушля» була поставлена вистава «Венера та інші (портрет автентичної жінки)». Працювала журналістом на телебаченні та у пресі. Вивчає психологію.

п’ять запитань українському письменнику

1973 р.н., поет, критик, редактор, літературознавець. Автор книг «Полювання на Оленя» (К.: Смолоскип, 1996), «Подорож Рівноденням» (Х.: Акта, 2000), «Майк Йогансен: ландшафти трансформацій» (К.: Смолоскип, 2000), а також близько сотні статей, присвячених перебігу сучасного літературного процесу та «червоному ренесансу».

Василь Фольварочний. Чорний бумер: Роман . – К.: Вид. центр «Просвіта», 2008. – 376 с. 

Василь Фольварочний – знаний український поет, прозаїк, драматург, громадський діяч. Сьогодні мова – про третій роман письменника (перших два – «Сказ» та «Обірвані струни» – видані 2004 року) – проблемний сучасний твір, гостро спрямований проти певних соціальних сил, явищ та осіб, сповнений різких звинувачень й одвертого осуду.