Зі звільненням М. Сидоржевського, не вийшов черговий номер "Літературної України".
СПУ:"Ізвінітє, так получілось. Трудності у нас". Легко переступили через передплатника і навіть не зашарілися.
Відкриваю наступне (після абортованого) число і читаю матеріали про "ворогів народу".
Чисто тобі - бюро райому. Тридцять років тому так розбиралися з "інакомислящімі".
Ці новоявлені "бандерівці", "націонал-патріоти", що ще вчора бігали до ЦК за квартирами, орденами, преміями та іншими благами, здатні тільки руйнувати або плескати язиком. Одне сподівання - недовго їм лишилося.
Особлива "шана" письменникові Мушкетику з листом про те, що "Сидоржевський ненавидить письменників". Ужо ж Вам, шановний неокласику - зелене світло на шпальти "ЛУ" з вашею маячнею. Заслужили, ой заслужили! Видать, не вперше вам топтатися по свободі думок і висловлювань. Не звикати.
"І це минеться..."