Ольга Остапчук. Нагорода за ніжність: поезії. - К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. - 64с.
Поєднати у поезії зрілість, глибину (таку що не видно їй дна!) з винятковою жіночністю (аж до скупої випадкової коми!) непросто. Принаймні вдається це небагатьом. Однією з тих небагатьох є поетеса Ольга Остапчук, ще одна подолянка (знову з невеличкого, але, як видно, рясного талантами містечка Дунаївці) і ще одна учасниця минулорічного Сліва-фесту.
Тексти Ольги Остапчук, що увійшли до другої збірки “Нагорода за ніжність”у суті своїй правдиво-містичні та інтелектуальні, вони “чіпляють” першим рядком на першій сторінці, а злізти з “гачка” можна лише на останній. Цілий світ перелитий у красиві виповнені метафори та образи постає перед читачем у своїй первинності і, як не дивно, простоті. Тут є все: категоричність інтерпретована через уособлення:
“я — поранена рись
надто втомлена довгим стрибком
я — старчиха незряча
в брудних оксамитових шатах
цуценята вітрів
п'ють прогіркле моє молоко
у подолі ворушиться
виводок коней крилатих”,
пошуки компромісів, драматизм і одночасно незбагенно-світлі сонячні настрої. Деякі тексти Ольги настільки енергетичні легкі та музичні, що могли б стати піснями.
Є у поезії автори ще одна дуже тонка, ледь-ледь помітна лінія. Лінія кохання і котів, як його алегоричного вияву. Як приклад іронії:
“випробовує квітень
на змерзлих бездомних котах
вакцину від наслідків
передвесняних депресій”,
як приклад беззахисності:
“кошеням подрімати б на денці блакитних очей
на лапках м'яких крадькома підібратись до серця
і торкнутися носом сльози
що помалу стече
розкинеться морем
і ніжністю згодом назветься”,
як приклад неминучості:
“Куди заманить звивиста доріжка,
На жаль, ти не розповіси нікому,
Бо хто ти є? руда смугаста кішка,
Яку господар викинув із дому”.,
і знову кохання:
(початок тексту)“у мене на руках заснуло кошенятко
у тебе в головах — не вимкнений торшер
а знаєш що ...”
давай почнем усе спочатку
бо що оті роки -
лише міраж mon cheri”
(завершення) “ти спиш ...
ну добре — спи
нехай тобі присниться
ця тиша й кошеня у мене на руках”.
Котячими рефлексіями і завершується збірка, а саме “Психоаналітичним триптихом”, який об'єднує три маленькі етюди. В одному з них під назвою “Animation”є образ“безхребетної підлизи, яка світить у очі коханням і готова за ласку піти на смерть”, який авторка свідомо заперечує і одразу ж протиставляє йому інший: “тоді у тобі прокидається справжня тварина — вільна і сильна, котра пославши все під три чорти, задерла хвоста та й побігла собі полювати на горобців”.
Та врешті, як не крути, знову маємо те, з чого усе починалося і кіт Мурзик прийде у гості “аби нагадати про твою котячу сутність”. Куди з ми без вас, Мурзики!
Тетяна ЗЕМЛЯКОВА

Інша країна
Інша політика
Iнша культура
Інша музика
Інший театр
Інше кіно
Форуми
Дорогі друзі!
ІХ Міжнародний
Друг – це не тільки той, хто ділиться своїми здобутками, але й той, хто вміє вислухати. А отже, володіючи свіжою інформацією про українські книжки й доносячи її до вас, газета „Друг читача” просто зобов’язана налагодити зворотній зв’язок і дати можливість висловитися читачеві. Врешті, саме він є останньою інстанцією, яка вирішує долю книжки. Критики, реклама, маркетинг – усе це безсиле, якщо читач залишився байдужим. Скільки людей, стільки й думок, однак добра порада завжди цінується.
Книжковий портал «Буквоїд» спільно із видавничим домом
25