Критика

Антон Санченко. Баркароли: Оповідання. - К.: Факт, 2008. - 368 с. (сер. "Exceptis excipiendis")

Якби Зігмунду Фройду довелося прочитати книгу Антона Санченка, то на що би перше великий магістр психоаналізу звернув увагу? Звісно, усі можливі версії відповідей філософа є досить умовними, якщо не сказати вигаданими, та все ж… Чи не здалися б, скажімо, Фройдові еротично-іронічні замальовки з вуст моряка, що перебував «на сьомому місяці рейсу», рефлексіями, зумовленими видозмінами притлумленого сексуального бажання, а всі морські пригоди та подорожі не більше, ніж фантазуванням творчої особистості?

Максим Кідрук. Мексиканські хроніки. Історія однієї Мрії. – К.: Нора-друк, 2009. – 304 с. 

Мексика…Загадкова і неповторна, далека й дивовижна… Земля обітована і пекло для непоправних романтиків… Химерна та незвичайна Мрія Максима Кідрука, за освітою – інженера-енергетика, за покликанням – невтомного мандрівника. 

Петро Сорока. Натщесерце. – Тернопіль: Астон, 2009. – 164 с.

Петро Сорока поселився в лісі, щоб його спостерегти, а відтак чи не скрупульозно занотувати враження і побачені картини на папір. Доконечно не відомо, що було першим: бажання пожити у нутрощах природи чи зробити з того книжку? Одначе відомо, що сталося і те і інше.

Ольга Остапчук. Нагорода за ніжність: поезії. - К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. - 64с.

Поєднати у поезії зрілість, глибину (таку що не видно їй дна!) з винятковою жіночністю (аж до скупої випадкової коми!) непросто. Принаймні вдається це  небагатьом. Однією з тих небагатьох є поетеса Ольга Остапчук, ще одна подолянка (знову з невеличкого, але, як видно, рясного талантами містечка Дунаївці) і ще одна учасниця минулорічного Сліва-фесту.

Русаков Сергій. Келих імпульсів: новели й етюди. – Київ: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. – 48 с.

Жодного п’янства,  блудства, дилерства (нарко-), еміграції, імміграції, негра, цигана, таксиста, кондуктора, контуженого солдата, вбивства, ніяких моргів, судмедекспертів, розбитих  окулярів, дебошів і  проституції, нічого такого і близько не знайдете в збірці новел та етюдів «Келих імпульсів» Сергія Русакова. Практично вся збірка виходить за рамки типового змістового та сюжетного наповнення молодої української літератури, тої літератури, яка широко відома серед загалу двотисячників поетів та есеїстів.

Шпербер М. Хурбан, або Незбагненна певність. Есеї / Пер. з нім. Петра Рихла. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2009. – 268 с.

Розгортаючи книгу есеїв єврейського письменника Манеса Шпербера «Хурбан, або Незбагненна певність», відразу впадає в око наступна фраза: «на ранньому етапі свого становлення кожен із нас довідується про те, що він є неповторним Я, але водночас і про те, що всі інші також є ними». До подібного висновку автор доходить шляхом тривалих випробувань – утисків влади та масмедій, арештів та втеч.

Людмила ВЕСЕЛА Кленовий пасьянс: поезії. - К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. - 60 с.

Збірка поезій молодої поетки з містечка Дунаївці на Хмельниччині Людмили Веселої “Кленовий пасьянс” побачила світ минулого року і була запрезентована  на «Сліва-фест»і того ж 2009. 

З назви книги, власне, можна здогадатися що під палітуркою ховається... осінь. І це так,  майже так, адже від більшості представлених авторкою текстів віє зманіженою ностальгією, тихим “м'ятним безсонням”.

Міла  Іванцова. Родовий відмінок: Роман. – К.: Нора-друк, 2009. – 296 с. (Популярні Книжки).

Роман, про який мова,  – здобув диплом конкурсу «Коронація слова – 2009». Дія роману розпочинається у далекі 80-ті роки минулого сторіччя. Перша частина книги «Чистилище» – своєрідна композиційна прелюдія: в пологовому будинку напередодні Нового року зустрілися породілля –  студентка Іринка, вірменка Арміда, Ольга, Віра, котра хотіла сина, а народила третю  дочку, Світлана, яка перед пологами розлучилася з чоловіком, Наталя, дитина в якої  при пологах померла, а також рідні, лікарі, нянечки, акушерки...

Вікторія Литвак. Кишеньковий день. Поезії. – Луцьк: ПВД „Твердиня”, 2008. – 72 с.

Ця казка почалася. Можливо, не спочатку – як усі. Просто щоб не бути схожою на інших. Або щоб самій бути іншою, між тих – не-інших.

Так-от – у казці – дівчинка. Подібна до Аліси (саме Льїса Керрола – не сумнівайтеся), бо, може, вони родичі – такі, щоб їздити у гості – каретою, на кенгуру, запрягши у сані кроликів чи бодай диких зайців. І в дівчинки навіть була Киця – прямий доказ родинності з Алісою. Але оскільки все ж у кожного своя історія, то у нашій до Країн Див, а може, чого доброго, – і у Задзеркалля – подалася Киця. А дівчинка лишилася з нами. І не сама, а з віршами. А може, вірші з нею. Бо це ж Віта Литвак – спочатку з літом, за яким уміла дощеволіти („Дощеволію за літом”, 2005), а потім із „Кишеньковим днем” (2008).

Ярослав Орос. Врата Сімаргла: Роман, повісті. – Київ: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. – 296 с.

Сім найголовніших божеств полян, скіфів чи аріїв. Сім текстів – роман та повісті, точніше, фірмовий жанр Ярослава Ороса – «кощуни», що перетікають один в інший, утворюючи єдиний дискурс. І одне-однісіньке питання запитання: «Врата Сімаргла» –  міф про браму у таїни язичництва, де схований секрет відродження загубленого народу, чи банальний еротичний нон-стоп із вишуканим західняцьким колоритом?