Критика

Галина ТКАЧУК. Славка. Сер. "Unlimited". - Л.: Кальварія, 160 с.(о)

Я стояв навпроти великого дзеркала і простягнув свою руку, і відкрило воно мені своє задзеркалля, і рука, що враз торкнула, мене була наче рука маленької дівчинки. Приблизно так я б почав переказувати власні враження і переживання після прочитання “Славки” Галі Ткачук.

Дитячі спогади, трансплантовані у художній твір, дещо вихемеризований сюжет, а точніше його закономірна відсутність, марення як витвір уяви маленької людинки – уся ця майстерна сплетеність думок перекладена на мову казки складає суціль полотна, велика художня вартість котрого очевидна неозброєним оком.  

Ірина Цілик. ПІСЛЯВЧОРА: Повість. – К.: Факт, 2008. – 120 с. – (Сер. «Exeptis excipiendis»).

Молода письменниця Ірина Цілик – киянка з діда-прадіда, за фахом – режисер кіно. Жанр повісті «Післявчора» я би визначила як феміністично-психологічно-біографічний, а сюжет як розгорнуту метафору постколоніальної України.

Кожній людині зрозуміло, що розпад СРСР обов'язково мав супроводжуватися соціальними та економічними потрясіннями. Це якщо на рівні держави. А якщо на рівні окремої людини?

Василь Фольварочний. Чорний бумер: Роман . – К.: Вид. центр «Просвіта», 2008. – 376 с. 

Василь Фольварочний – знаний український поет, прозаїк, драматург, громадський діяч. Сьогодні мова – про третій роман письменника (перших два – «Сказ» та «Обірвані струни» – видані 2004 року) – проблемний сучасний твір, гостро спрямований проти певних соціальних сил, явищ та осіб, сповнений різких звинувачень й одвертого осуду.

Слапчук, Василь. Жінка зі снігу: Повість – К.: Факт, 2008. – 278 с. (Сер. "Exeptis excipiendis").

Нова повість луцького поета, прозаїка, критика, лауреата Шевченківської премії Василя Слапчука "Жінка зі снігу" вийшла у київському видавництві "Факт". Популярне видавництво проводить захоплюючий і в чомусь небезпечний експеримент: заснувавши в 2003 році серію "Exeptis excipiendis" ( в перекладі українською – "усе, крім того, що потребує вилучення"), видає в цій серії новинки української сучасної поезії та прози.

1-го жовтня – 40 днів, як Василя немає з нами...

Василь Кожелянко. Логіка речей. Новели. – Львів: Кальварія, 2008.

Літо, що минуло, забрало життя багатьох талановитих людей. Одним із них був поет і письменник Василь Кожелянко, відомий перш за все своїми романами, котрі кваліфікують як “альтернативну історію” – спробу створення українського фентезі, де поразки українства в реальній дійсності компенсуються “віртуальним реваншем” (найвідоміший твір – “Дефіляда в Москві” (1997)). Однією з останніх книг Кожелянка стала збірка новел “Логіка речей”, центральний образ яких досить слабо “прописаний” у сучасній українській літературі, твореній здебільшого жінками і підлітками. Це чоловік :).

Є події, з якими, попри неодмінну проминущість, не хочеться прощатися. Однозначно, до таких належить Львівський книжковий форум, його найяскравіші події та люди, причетні до них. Обидва есеї А.Аністратенко, які ми публікуємо нижче, написані саме в такому ключі. Тому редакція й дозволила собі об’єднати їх, спробувавши помирити «чисту» подієвість з літературною критикою.

Дмитро Княжич. Бурштиновий причал: Поезії. – К.: Унів. Вид-во ПУЛЬСАРИ, 2007. – 96 с.

Дмитро Княжич – історик за фахом, киянин, якому тільки 22 роки! Це той вік, коли «душа, наче вибух троянди, іскрила», коли «дощ і вітер, а в душі – веселка», а «дівчата всі чаклунки й королеви».

 Головна риса поетичних текстів першої книжки «Бурштиновий причал» - юнацький максималізм. Він проявляється буквально у всьому, але, насамперед, у любові до Батьківщини, її історії, природи: «Медово-руське Сонце України / Настачить світла й радості усім. / Вербова, калинова, хмільновинна / Земля вкраїнська – требище краси»; «Йде осінь у пташиному намисті, / Милується на золото дібров. / Стоять братове-клени злотолисті, / І лиш один – черлений…Ніби кров»; «Стогнала сива Україна, / Коли, схрестившись на мечах, / Сини рубались до загину / З вогнем ненависті в очах».

Олег Романенко. Речовини. – К.: Факт, 2008. – 164 с.

Читачеві, який цікавиться сучасною українською поезією, Олег Романенко вже добре відомий за двома книжками, які свого часу вивели автора у мейнстрім молодого літпроцесу: це «Абстиненція» (Львів, 2003) та «Злочин Ікара» (Київ, 2004). Цього року поет надрукував у видавництві «Факт» ще одну – найсоліднішу за оформленням (адже «хардбекову») – збірку під назвою «Речовини».

Лазуткін, Дмитро. БЕНЗИН: Збірка поезій. – К.: Факт, 2008. – 140.; іл..

Киянин Дмитро Лазуткін – людина різнобічних інтересів: інженер-металург, журналіст, спортсмен (тренер з кемпо-карате, чемпіон України з козацького двобою, призер Кубка світу з кікбоксінгу та кік-джицу, переможець чемпіонату України з оберслему), учасник і організатор літературно-мистецьких акцій, музикант (грає на трубі). Але насамперед, він - поет, автор чотирьох книг і відповідно, лауреат літературних премій.

Тарас Антипович. ТІЛО І ДОЛЯ. – К.: Факт, 2008. -160 с.

Збірка оповідань «Тіло і доля» - друга книга прозаїка, журналіста, киянина Тараса Антиповича. Перший роман «Мізерія», що вийшов минулого року, відразу набув популярності і був номінований на премію Книжка року Бі-Бі-Сі 2007.