Критика

Борис Гуменюк. Та, що прибула з неба: Повість. – Київ: Вид-во Сергія Пантюка, 2009. – 128 с.: іл.

Усі дорослі  спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає 

Антуан де Сент-Екзюпері.

В'ячеслав Шнайдер. Записки сільського єврея. – Івано-Франківськ: Типовіт, 2010. – 188 с.

Українська інтелігенція традиційно вважає українських євреїв п’ятою колоною, яка займається інтелектуальним шкідництвом на користь Росії. Навіть двох українських євреїв Дмитра Табачника і Гліба Павловського досить, щоб мати підстави для живучості цього стереотипу. Хоча серед євреїв завжди були люди, які вкладали свій талант у розвиток України і української культури. Взяти хоча б першокласного українського прозаїка Леоніда Первомайського чи поета Мойсея Фішбейна. Але похід євреїв в українську літературу не був такий масовий, як у російську. Внесок євреїв у російську культуру й науку непропорційно великий відносно їхнього невисокого відсотка серед населення Російської імперії і пізніше Радянського Союзу.

Кваша Дана. Як впливає лімбічна система на емоційний стан людини. – Київ: Факт, 2009. -  92 с.

Це книга, що поволі обростає міфом. Є відомості про її презентацію на 16-му Форумі видавців у Львові, але, за словами авторки, та презентація не могла відбутися. На сайті «Факту», де вийшла збірка, роком випуску чомусь значиться 2010. Насправді ж книга у темній м’якій обкладинці з фосфорично-синьою фігуркою морського коника підготована на початок 2009 року, невелика частина планованого накладу вийшла того ж року наприкінці літа, десь під форум, нерозповсюдженими лишилися два примірники, обіцяного довидання ще очікують.

В’ячеслав Гук. Мюрдал-fisk, або Філософія північної самоти. – Сімферополь: «СМД», 2009 р. – 384 с.

Розумна людина може бути закохана як божевільна,

проте не як дурень.

Ларошфуко

Отже, у мене в руках – новий і тільки-но прочитаний роман В’ячеслава Гука „Мюрдал-fisk, або Філософія північної самоти”) – третій у творчому добірку автора, творчість якого можна по праву назвати дивним явищем в сучасній українській літературі.

Редінґ Барбара. Вплив суч. укр. поезії на сексуальність неземних істот: Збірка етюдів, новель та оповідань. – К.: Смолоскип, 2008. – 304 с.

Минулого року у київському видавництві „Смолоскип” дебютувала книгою прози із дещо ориґінальною назвою „Вплив суч. укр. поезії на сексуальність неземних істот” молода письменниця із Донецька Барбара Редінґ. Це, звісно, псевдонім. „Це надто велика відповідальність – підписуватись власним ім’ям. Це немов зобов’язання жити й думати так, як пишемо”, – говорить у романі В.Підмогильного „Місто” поет Вигорський. А ще, література як паралельна реальність, має право вимагати від автора імени, приналежного тільки їй.

К. Липа, О. Руденко. Військо Богдана Хмельницького. – К.: Наш час, 2010. – 64 с.

Хтось працює, хтось молиться, а вони воюють. Вони – це козаки. Під обкладинкою книги «Військо Богдана Хмельницького» ховаються результати кропіткої праці. Скрупульозно реконструйовані за пиcемними та археологічними джерелами одяг, зброя та інше корисні речі часів Хмеля дає змогу побачити життя-як-воно-було тієї славетної доби. Запорожець, реєстровий козак, отаман, покозачені селянин та шляхтич – тут представлені всі типи тодішнього вояцького люду у повній екіпіровці. Не обійшлося тут і без найкращих бойових друзів козаків – татар.

Таня Малярчук Говорити. – Харків: Фоліо, 2007. – 187 с.

У житті наступає час, коли всі слова вже сказані, але бажання говорити не зникає. Книга Тані Малярчук «Говорити» сколихнула своєю появою читачів. Як завжди нестандартна і добряче неврівноважена проза письменниці епатує літературних гурманів і закриває широко розтулені роти консерваторам. Флер сюрреалізму у зображенні персонажів пронизує увесь твір, а реалістичність на межі з абсурдом спантеличує неочікуваним висвітленням банальних тем. Дивакуватість світогляду письменниці перевертає емоційною лексикою, яскравими образами, майже абсурдними думками стереотипну влаштованість світу.

Володимир Сердюк. Мистецтво вмирання: Роман. – Київ: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. – 312 с.  

Володимир Сердюк за походженням буковинець, живе і працює в Києві, літератор, перекладач, кіноактор, журналіст, автор трьох романів. Лауреат літературного конкурсу "Коронація слова" за 2002 рік у номінації кіносценаріїв (4 місце за сценарій художнього фільму "Аналіз крови") та за 2005 рік (2 місце за п’єсу "Пенсійні справи"). 

Антон Санченко. Баркароли: Оповідання. - К.: Факт, 2008. - 368 с. (сер. "Exceptis excipiendis")

Якби Зігмунду Фройду довелося прочитати книгу Антона Санченка, то на що би перше великий магістр психоаналізу звернув увагу? Звісно, усі можливі версії відповідей філософа є досить умовними, якщо не сказати вигаданими, та все ж… Чи не здалися б, скажімо, Фройдові еротично-іронічні замальовки з вуст моряка, що перебував «на сьомому місяці рейсу», рефлексіями, зумовленими видозмінами притлумленого сексуального бажання, а всі морські пригоди та подорожі не більше, ніж фантазуванням творчої особистості?