Сергій Пантюк: «Не нам судити, хто знаковий у літературі, а хто ні. Це скажуть наші онуки чи правнуки»

22 серпня на сайті «ПіК України» (www.pik.org.ua) відбулася чат-конференція з українським письменником і громадським діячем Сергієм Пантюком.

 

 

– Знаю Вас як доброго письменника. чого Ви пнетеся у політику? Чого вам не вистачає?

– Та нікуди я не "пнуся"! Просто, коли бачиш, цю, з дозволу сказати, політичну еліту, вити хочеться. А я не звик вити. Тому й прагну щось зробити. А хіба не вдається?

 

– Сергію, на вашу думку - чи можуть співіснувати безконфліктно у одній особистості поет і політик? І ще питання: чи можете Ви сформулювати буквально кількома словами так звану національну ідею?

– Мені більше подобається, коли мене позиціонують яко громадського діяча, а не політика. І тоді жодних внутрішніх конфліктів. Національна ідея не може бути "так званою". А сформулювати її можна так: до всього причетний, за все відповідальний.

 

– Знаю тебя, как человека с ярко выраженной гражданской позицией. Скажи, пробьем ли мы когда-нибудь этот бетон Поплавских и Сердючек...

– Та хіба це бетон? Це значно м’якша субстанція зі специфічним запахом, яка поплаває-поплаває та й розсмокчеться :-). А якщо серйозно - то на всякий товар є свій купець. Просто ми з Вами, на щастя, до реципієнтів творчості згаданих "митців" Вами не належимо, і , думаю, зі всіх сил прагнемо їй протистояти.

 

– Сліва, коли бухаємо?

– Можливо - у наступному році, можливо мінералкою перетопчемося :-). Кажуть, від прощання з алкоголем мій імідж не сильно постраждав...

 

– Сліва, а якими солодкими речами тебе загірчив сатана?

– О, коли йому нас треба, солодшого від нього не буває. Але ми - хлопці пильні, розберемося, "ху іс ху".

 

– Сергію, скажіть чи змінилась за останні роки тенденція сприйняття або ж зацікавленості сучасною українською літературою в російськомовних регіонах України (Схід, Південь?).

– Як свідчить досвід, наші люди, незалежно від місця мешкання і побутової мови, спраглі талановитої літератури. А про сучасну українську л-ру їм просто ніхто не каже. Але коли відбуваються якісь масштабні мистецькі акції і ці люди туди потрапляють, вони виходять зовсім іншими. Тому можна говорити про позитивні тенденції у сприйнятті. Це довели виступи українських мистців у Донецьку, Харкові, фестивалі "День Незалежності з Махном" та "Барикада на Тузлі".

 

– Як гадаєте, що може об'єднати українську націю?

– Реальна зовнішня загроза і адекватні та злагоджені дії всіх гілок української влади.

 

– Розкажіть, будь ласка, про Вашу сім'ю.

– У мене є найчарівніша у світі дружина Тетянка та отаман усіх неслухняників син Яромир. Зараз вони трохи прихворіли, і я страшенно непокоюся про них і молюся всім Богам і Силам за їх швидке одужання.

 

– Сергей, как вы оцениваете на сегодня свободу слова в Украине, професиональность и обьективность в освещении информации? Каким источникам следует больше доверять? Спасибо.

– Не хочу виглядати банальним, але повторю очевидну річ: у нас будь-хто може критикувати президента якого-небудь Буркіна Фасо, і йому за це нічого не буде. На жаль, у нас є маса фахових журналістів, але 99 відсотків їх обслуговує ту свободу слова, за яку добре платять. І ніхто з них в цьому не винен, просто система така витворилася. Особисто я довіряю тим ЗМІ, які більше констатують, і сам роблю висновки, бо готова аналітика, як правило, є заангажованою.

 

– Сергію, а чому Вас цього року не буде в Гуляйполі, на Дні Незалежності з Махном?

– Моя дружина сказала, що після двох років спілкування з Махном, мені пора влаштувати моно-фест "День Незалежності з родиною" :-)))) Реально, приїжджають батьки, хочуть побути в столиці, на Майдані. Не файно буде проігнорувати таку справу...

 

– Сергію, традиційне запитання: які Ваші творчі плани?:)

– От візьму та й зізнаюся - у порядку підготовки: 1.книжка новел; 2. поетична збірка. 3. тексти для діточок. Отак! До речі, це я вперше серйозно відповів на "найпопулярніше" запитання :-)))

 

– Ваш роман «Сім днів і вузол смерті» трохи мрачнуватий. Чому вас так зацікавила саме тема смерті?

– А кого на цім боці не цікавить тема смерті? Хто себе й інших не запитував - а що там, за межею? Ми схильні думати, що вмирання є "мрачнуватим". Хтозна, яким воно є насправді?..

 

– Ви брали участь в акції на підтримку грузин. Ви думаєте, такі акції - дієві? Чи це можливість заявити свою життєву позицію?

– Так, я впевнений, що такі акції дієві. Найголовніше, що їх почули і самі грузини, і їхні вороги. Адже навіть найбільші хмародери будуються з маленьких цеглинок :-)))

 

– Чи мрієте ви стати міністром культури? Якщо так, то якою була б ваша перша дія на цій посаді?

– Поганий той солдат, який не мріє з генеральською онучкою одружитися :-). От я чесно відповів, а пан Василь Вовкун вітатися зі мною перестане :-). А серйозно - якби я опинився у такому кріслі, то першим (а можливо і єдиним) кроком була б ініціатива про створення всеукраїнської мережі популяризації українського мистецького продукту. Проект готовий, звертайтеся приватно, розповім :-)

 

– Чим зараз займається ваше видавництво? І що треба, щоб видати в ньому книжку?

– Я б хотів тримати це в секреті, але всі і так все знають. Два романи і дві поетичні збірки ось-ось надійдуть до друкарні. А чиї - стежте за анонсами на сайті "інша література" :-). Хто ж хоче видати книжку, він талановитий і має трохи заощаджень - приходьте, думаю, паритетні засади знайдемо.

 

– Прочитала ваш роман на одному диханні. Дуже сподобався! Цікаво було б дізнатися, чи описані події мали місце в житті, чи є плодом авторської уяви? Чи стикалися ви з паранормальними явищами зблизька?

– Звичайно, авторська уява там присутня, але й реальних подій багато. Скажемо так, більшість персонажів роману списані з реальних людей. Звідси й відповідь на другу половину запитання - ми всі з цим стикаємося, але боїмося про це говорити. А я не боюся :-)

 

– У Вас є багато дитячих текстів. Чи плануєте їх видати окремою збіркою? І чи позиціонуєте себе як дитячого письменника?

– Поки в мене не народився синочок, я уяви не мав, як пишуться дитячі тексти. А потім - "поперло". Тому гріх, щоб вони лежали "у шухлядці". Та і на вечорах я їх читаю, люди сприймають. Отже, чекаймо книжки!

 

– Як вдається поєднувати письменництво і громадську діяльність? Чи вистачає часу на творчість?

– У добі 24 години - третина на творчість, третина - на громадську діяльність і ще третина - на родину. А виспимося на пенсії, якщо дотягнемо :-)

 

– На вашому сайті "Інша література" була розміщена дуже гостра заява українських письменників з приводу російської агресії на Кавказі. Ви вважаєте такі заходи дієвими? Яка подальша доля цієї заяви?

– Ідея заяви належить моєму побратимові, класному письменникові і ходячому креативу, Борисові Гуменюку. Ми всі були по селах, коли на Грузію біда звалилася. В телефонному режимі (долучився Толя Дністровий) складали текст, моя дружина Тетянка, як редактор сайту, дві доби відбивалася від масованої атаки ФСБ на сайт - за цей час було скинуто понад сто лайливих і образливих коментарів. Отже, все дуже дієво. Ще раз хочу висловити велику вдячність усім побратимам, які підписали цю Заяву! Зараз її розішлемо до європейських та світових структур, як от Європарламент, ПЕН-клуб тощо.

 

– Сергію, Ти свого часу активно прилучився до "Іншої літератури", яка починала дуже гучно, а тоді якось притихла...

То що зараз таке - "Інша література"? Літугруповання? Літоб’єднання? Літстудія? Літтусівка? Чи може з неї вийти якась альтернатива, скажімо, СПУ? Чи, може, такий же "пшик", як стався з АУП?

І ще одне: ХТО зараз "Інша література"?

– Чому притихла? Просто літо, в усіх відпустки, інші справи. А "Інша література", думаю, є просто нормальним середовищем, в якому панує справжня свобода слова, взаємодовіра, доброзичливість. Якщо усе це почати формалізовувати, звісно вийде "пшик". Тому "Інша література" - це всі, хто талановитий, креативний і активний, а ще - протистоїть відвертій попсі.

 

– Чула Ваші дитячі вірші й була в захваті! Де їх можна почитати?

– Можливо на початку 2009 року буде книжка. Називатиметься "Неслухняники. Вірші для Яромирчика".

 

– Коли від Пантюка слід чекати нового роману? А коли - нової збірки віршів?

– Роман мусить випектися, мов добра хлібина. А їх в роботі аж 5. Тому спочатку доведу до ладу новели і стіхи.

 

– Дуже сподобався Ваш роман. А коли можна чекати наступного, і про що він буде (хоча б в загальних рисах)?

– Якщо саме цей вийде першим, то про помсту. Думаю, наступного року.

 

– Що нового готує на Форум видавців Видавництво Сергія Пантюка?

– На жаль, цього року не представлятиму нічого, але буду брати участь як діточий письменник :-)

 

– Сліво! Хочу в Товариство мочеморд! Прийміть! Я вмію пити... і не тільки!

– Прошу подавати заяву до хранителя традицій Товариства Мочеморд Юрія В. Ноги, тоді збереться Велика Рада і розгляне :-)))

 

– Як відбувся перехід від поезії до прози? Чи пишете ще вірші чи з поезією вже "зав'язали" остаточно?

– Переходу, як такого, не було. Я завжди писав по-трохи і прозові речі, їх навіть друкували обласні та районні газети. А з поезією після 37-ми примушував себе зав'язати, а вона все одно виринає. Навіть вірша такого написав, що закінчується словами: "Ну хто б придумав кондома для моєї авторучки?" :-)))

 

– Правда, що Ваш вірш "Арій прощається" став гімном українських націоналістів? Якщо не секрет, скільки за це Вам заплатили?

– З цим текстом - окрема історія. Я чув як мінімум про трьох його "авторів", а один (правда, добряче "теплий") навіть по секрету мені розповідав, що це саме він написав "Арія". А з тих пір, як мій кум Андрій Саєнко створив з цього вірша пісню, вона просто живе окремо, як народна пісня, чи як гімн радикально налаштованої національно свідомої молоді... Навіть, якби я більше нічого не зробив у цьому житті, я б шалено пишався тим, що написав "Арій прощається" (а не "Прощання арія", як це написано в багатьох інтернет-джерелах).

 

– Кого з сучасних письменників Ви вважаєте знаковими, а хто, на Вашу думку, "просто так погулять вышел"?

– Не нам судити, хто знаковий, хто ні. Це скажуть наші онуки чи правнуки.

 

– Чи існує зараз в літературі протистояння "дев'яностників" і "двохтисячників"? Чи не почуваєте Ви себе старим і стомленим динозавром? :)

– Принаймні, зі свого боку та з боку колег-90-ків такого прагнення не помічав. Навпаки, завжди стараюся максимально залучати 2000-ків до різних фестів та тусовок. Інше питання, що у 2000-ків є кілька своїх "підводних" течій... Для мене всі вони - талановиті і класні, і єдине, за що я б критикував антологію "2 тонни" - чому вона не називається там "2 х 2 тонни" , чи щось таке - не всі представники цього покоління, які того вартують, там представлені. Але суб’єктивність - це гріх усіх антологій. Ну, не знаю, наскільки я динозавр, а щодо "старого і стомленого" кажу - нє даждьотєсь! :-)

 

– Звідки таке незвичне ім'я для сина? Що воно означає? Хто називав: Ви чи дружина?

– Чому незвичне? Нікому ж не видається незвичним ім’я Володимир... А от Яромир... Точний переклад імені - "сонячний світ" в сенсі "буття, всесвіт", а не як москалі написали в "Толкователе" - свет" (світло). А називали ми Ярчика разом - він ще у мріях існував, а ми вже з іменем визначилися :-)))

 

– Есть ли жизнь на Марсе?

– Давай сходимо в обсерваторію і спробуємо спільними зусиллями дослідити :-). Головне, щоб Марс у наше життя не навідувався, бо, бачите, як грузинам не пощастило.

 

– Сергію над чим працюєте зараз: як громадський діяч і письменник?

– Закінчую книжку новел і працюю в Громадянському Комітеті "Кавказ без війни".

 

– Як гадаєте, коли в Україні письменник зможе заробляти гроші власне письменництвом, як це є у цивілізованому світі, а не шукати інших шляхів для заробітку, залишаючи творчість радше хобі?

– Коли наше законодавство дасть можливість робити українську книжку конкурентноздатною. Письменників хороших у нас досить, а от з мережею розповсюдження книг - повна біда. Можливо, потрібна могутня державна програма, можливо - громадська ініціатива... Про це стільки говориться, що в якийсь момент це питання таки матеріалізується. Вірю, бо оптиміст єсмь...

 

– Пане Сліва, на Вашу думку як знавця і цінителя - чи є майбутнє у бардівської пісні в Україні? Наскільки автентична авторська пісня в Україні, наскільки незалежні автори від радянських стереотипів у своїй творчості?

– Українська авторська пісня - явище абсолютно самостійне. І скільки я працював у журі та оргкомітетах фестивалів, іноді навіть через конфлікти, доводив - наслідуванню російського КСП тут не місце! Переважно мені довіряли. Тому й народжуються в нас такі явища як Сталкер, Володя Нєвєльський, Леся Найдюк і т.д.:-)))

 

– А "дев'яностники" хіба не поділяються на "тусовки", земляцтва і т.ін.? Невже не сваритеся між собою, не критикуєте одне одного в пресі?

– Особисто я ні з ким не сварюся і не критикую нікого у пресі. Якщо маєте факти, надішліть, з цікавістю ознайомлюсь :-)

 

– Чи не хотілося колись усе покинути і звалити кудись поближче до цивілізації (ну там в Гамерику чи Буркіна-Фасо)? Якщо хотілося, то що зупинило?

– Найбільший прикол - що не хотілося! Побувати - так, але попередній досвід показує - довго не витримую. Я ж компанійська істота, хоч і не колективна:-)))

 

– Дуже подобається Ваша творчість! Удачі Вам і наснаги, життєвої і творчої!

– Дякую щиро! І вам всього найкращого!

 

Дякую усім за запитання! Всього найкращого! Дякую "ПіК України" за можливість поспілкуватись!