Катерина БЕЛЯЄВА. Полювання на Музу

 

 Автор про себе. Катерина Беляєва – так звуть мене вже більше тридцяти років. Друкувалася з 1995-го року в обласній пресі, потім – в українських альманахах «Провинция» (Запоріжжя), «Ковчег» (Житомир), «Яр» (Рівне), «Каштановый дом» (Київ). Охоче спілкуюся з поетами різних міст України. Живу в Запоріжжі, буваю в Києві. Втілюю свої думки та експерименти в поезу, прозу, казки, танок, візерунки на джинсах, екстрим на скелях Хортиці, мандри, стилі, інсталяції, міні-перформанси… Стиль життя – хронічна закоханість та творче натхнення. Колекціоную янголів, ящірок та смугасті шкарпетки. Пишу давно і надовго. Готую власну книгу.

 

 

 

 

 

***

сиві осінні апостоли ходять по вулицях міста

ловлять жовтих янголів що повилітали із кліток

складають їх в свої великі кишені

торкаються довгими пальцями людських душ

що відходять у країни осінніх депресій

і дивних сновидінь

 

апостоли блукають вулицями до ночі

до того часу коли прокидаються ліхтарі

а вранці хтось збирає кришталеві сліди

на заметеному снігом асфальті

 

 

 

 

***

мій вигаданий світ

                                 зірчасті сни

годинник

              шлях

                     порожній дзвін трамваїв

і час в мені тихенько проростає –

подвійне скло почесної труни

 

коли

          чому

                  одвічність цих питань

і кожне з них для когось актуальне

галапагоські хробаки бажань

п’ють синю каву в світовій їдальні

 

жебрак тече по площі як ріка

а з ним ідуть ранкові наші зорі

спостерігати як моя рука

час розтина в отруєному морі

 

 

 

 

***

дзвін

соло розірваної струни

 

отруєна ніч повзе по піску

її сліпі очі бачать

лише вогні міста

яке забуває про моє існування

 

дзвін у тиші

це зламалося залізне крильце

у порожнього янгола-міста

 

дзвін

...чуєш його в мені?...

 

 

 

 

12

(З ЦИКЛУ "ПОЛЮВАННЯ НА МУЗУ")

 

келихи-крила розстелені в ніч

помаранчеві діти сонця і дощу

світ – нечесна гра білих кентаврів

сумні сходинки до сутінок серця

кров пульсує в аорті асфальту

це папороть рветься до світла

штучна квітка проростає в серці

несу її тобі як найдорожче

вибач...

 

 

 

 

***

почуття на 10 копійок міцніші

цнотливі цілунки ранку на скронях міста

зірчасті дубові листочки на ґратах під’їзду

тримається дев’ята спроба проковтнути буття

проковтнути всі його таємниці

 

коти

     котлети по-київськи

пустка пустель

в серці ледь дише птах останнього жовтня

того-що-на-трьох-не-ділиться на боці зворотному

гламурні погляди ліхтарів

підсвічена акварель

 

почуття міцнішають на 10 копійок кривди в лівому оці...

 

 

 

 

***

чорне сяйво диких квітів

срібна пам’ять лабіринтів

краплі крові на долоні

східні пахощі в кімнаті

 

чорні янголи співають

чорну пісню безнадії

непритомну ніч лякають

круки з чорними очима

 

травень падає на сходи

серце слухає асфальту

чи бетонний пульс країни

крізь німі риб’ячі спини

місяць пропливає босий

в трав вологі довгі коси

 

чорне сяйво диких квітів

крізь мереживо фіранок

сліпить очі світло синє

розпліта обійми ранок

 

 

 

 

***

хижа янголка.божевільний сміх.

осіннє серце ховаю в листі до тебе.

кохання - отрута... кохання - гріх...

потворний березень. шлях на небо.

 

весна-каліка назустріч везе

недопалки болю і сморід смерті...

крива посмішка. янголка – понад усе.

навіть тоді, коли хочу померти.

 

***

сни оживають на цвинтарі,

вивергають блювоту.

синдерели, повії та п...дари

питають в березня: "хто ти?"

 

пес голодний скавчить десь під дахом.

жах за горло хапає.

перетворююся на комаху

і навіки – зникаю.

 

 

 

 

***

(А.В.)

 

...сидіти з тобою в зручному фотелі

слухати київський дощ

вийти гуляти під ранок

допити портвейн  в кущах бузку

мандрувати Андріївським

лякати кажанів на схилах Дніпра

повернутись додому зварити каву

поласувати ківі та помаранчами

впасти в блакитне ліжко

заснути – сном легким й потойбічним

і спати – поруч з тобою

мені б хотілося...

 

...бо мрії – коротші за мить...

 

 

 

 

***

розчини мої легені в місячному сяйві

розчини моїх лелек в зграї воронів

чорно-білі кінострічки лякають

повертають із білих спогадів в чорні

 

чотири чорних чортеня малюють сон

там місце для єгипетських богів

чи відрізняєш німби від корон

чи відрізниш запаморочення від снів

 

придумуй місто де не сплять в труні

де взагалі не сплять – бо заважають змії

і стартовий пакет "Life" не даруй мені

а даруй пакет "Death" і канабісові надїї

 

 

 

 

***

на цвинтарі – тихі кроки,

фантоми померлих готес.

історію КПРС

вивчити в стислі строки

 

не можна, шкідливо, стоп.

прямую "собаками" злими

до Криму, до моря, щоб

побачити сині хвилі.

 

втопитися саме в Криму,

в обіймах Бахчисараю.

я розчиняюсь в диму.

я – зникаю.

 

 

 

 

***

зелене кампарі

зелені голки з потойбіччя

луска оболонок

сліпі рухи в тунелі

відсторонення від зайвих сподівань

молоко на вилицях

мед на стегнах

сумний янгол - граюсь-з-ним-граю-його

кама-сутра-in-real-скажена гра-вдвох

пересічність закоханими хлопцями

впереміж з тими хто втрачає третє натхнення

шосте дихання відкараскалося від старих пердунів

шкіра ригає від їх подиху й навіть погляду

зелене кампарі снів заколисує мене

прокидаюся в голові бога Ганеші й питаю адресу раю

кажан обіймає мене і втрачаю свідомість

свід

о

мість.....