Володимир Сердюк. Мистецтво вмирання: Роман. – Київ: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. – 312 с.  

Володимир Сердюк за походженням буковинець, живе і працює в Києві, літератор, перекладач, кіноактор, журналіст, автор трьох романів. Лауреат літературного конкурсу "Коронація слова" за 2002 рік у номінації кіносценаріїв (4 місце за сценарій художнього фільму "Аналіз крови") та за 2005 рік (2 місце за п’єсу "Пенсійні справи"). 

Автор про себе. Киянка. Маю нахабство вважати себе художником.

Про автора. Народилась 11.02.1987 в Харкові. Випускниця української гімназії № 6 ім. П. А. Грабовського. Вищу освіту здобула в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Магістр філології. Нині – кореспондент багатотиражки «Vivat Lex!».Широко друкувалася в періодиці, альманахах, колективних збірках. Лауреат Міжнародного конкурсу «Гранослов-2004». Автор збірки новел «Полювання на новий день» (2005), за яку стала лауреатом Міжнародної недержавної україно-німецької премії ім. О. Гончара. Член Національної спілки письменників України з 2006 року.

Саме таким, на моє відчуття, був лейтмотив події, на якій довелося побувати сьогодні, 10 березня 2010 року. Велелюдна ця подія відбувалася в Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії і мала назву «презентація книжки Валерія Бобровича «Щоденник сотника Устима».

Загалом, книжка, яка щойно побачила світ у видавництві Братів Капранових «Зелений пес», є унікальною. Це – мемуари командира загону українських добровольців із УНСО, які на початку 90-х років минулого століття допомагали грузинському народу відстоювати свою незалежність, а одночасно – рятували честь української нації, яку її ж недолугі зверхники прагнули притлумити.

Автор про себе. Мешкає в Києві. Закоханий в класичну музику, і катує сусідів Шостаковичем. В літературних тусівках не помічений. Любить місто, і в прогулянках, зневажаючи міський транспорт, віддає перевагу власним ногам.

Вважаємо, що книжка, про яку йдеться нижче, має бути перекладена українською, польською, російською та іншими мовами і максимально розтиражована, щоб наші і не наші адепти «вєлікой пабєди савєцкава народа в ВОВ» змогли хоч трохи очистити свідомість від ідеологічних штампів.

Про автора. Ясенівський (Рибак) Ігор Мирославович, народився 16 січня 1980 р. у Львові.      Закінчив Українську академію друкарства (факультету видавничої справи і редагування). Вірші пише з 1995 р. Брав участь у поетичному конкурсі “Привітання життя” ім. Б.-І. Антонича і тричі був його фіналістом (2000, 2002, 2007), та у літературному конкурсі НУ ”Острозька академія” – “Витоки”, в якому збобув третє місце (2007).

     Автор збірки віршів «Поетичне «Я»» (вид-во “Сполом”, 2005) і численних публікацій у часописах та альманахах. Співупорядник альманаху “Грона” (2006).

Залишитися митцем за умов, коли багатьом не вдавалося залишитися людиною, – чи не найбільший подвиг Тараса Шевченка

Чи замислювалися ви бодай колись над тим, як найефективніше знищити митця? Виявляється, ні куль, ні баґнетів для цього не потрібно. Його просто треба поставити на п’єдестал і змусити вшановувати на державному рівні – себто, у день народження урочисто покладати квіти від різних установ, а ще порозвішувати портрети в спеціалізованих шкільних кабінетах і поряд настановити вчительку, котра буде повторювати: «діти, це геній, любіть його». І все – мистецтво зникне, залишиться сама оболонка, всередині якої порожнеча.

Володимир Сердюк – автор трьох романів, 15 п’єс, понад сотні оповідань. Сценарист, режисер, викладач, співавтор підручника «Журналістська етика». Лауреат літературного конкурсу «Коронація слова» за 2002 рік у номінації кіносценаріїв (за сценарій художнього фільму "Аналіз крови") та за 2005 рік (за п’єсу "Пенсійні справи").   

Автор про себе. Народилась 23 вересня 1992 року. Живу в Житомирі. Зараз студентка філологічного факультету. Входжу до Житомирської молодіжної громадської організації «Оксія». Весела і розумна феміністка=)"