Кленовий пасьянс Людмили Веселої

Людмила ВЕСЕЛА Кленовий пасьянс: поезії. - К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. - 60 с.

Збірка поезій молодої поетки з містечка Дунаївці на Хмельниччині Людмили Веселої “Кленовий пасьянс” побачила світ минулого року і була запрезентована  на «Сліва-фест»і того ж 2009. 

З назви книги, власне, можна здогадатися що під палітуркою ховається... осінь. І це так,  майже так, адже від більшості представлених авторкою текстів віє зманіженою ностальгією, тихим “м'ятним безсонням”. Це — незбагненний жіночий (у першу чергу!) світ  де:

“На “блискавках” і душі, й комірці,

Лиш відкриваються як давні рани

Й вистрибують, бліденькі на лиці,

З в'язниць колючих радісні каштани” 

Красивими, свіжими образами хочеться смакувати й смакувати. Їх зможе оцінити кожен, однак найбільше вірші Людмили будуть до вподоби романтичним ранимим натурам (найліпше читати перед сном!), усім хто переситився епажним розповідним верлібром.

Збірка має чотири цикли “Коктебель” ,“Втікач”, “Три настрої” (тут знаходимо ще весняні рефлексії)  та “Серпень з очима печалі”, у  яких найтісніше переплелися категорії часу та кохання. Чутлива елегійна приреченість,  що залишає у душі осад ледь помітної туги   - “Що зміниться в світі якщо я такої весни, була непристойно щаслива єдиною миттю?” -  межує у текстах Л.Веселої з буденністю на яку авторка вправно нанизує нові образи:

“З вікон звуки і запахи різні

Суп гороховий

Кріс Дебург

кавомолка

повидло

пудель.

Навіть протягу сонний скрип”

Вишукану глибоку “соковиту” і водночас просту метафору, якій у більшості текстів не заважають (а може й кому їх там бракуватиме?!) розділові знаки, у сучасній поезії знайти, як виявляється не так легко. У текстах Людмили продиратися крізь непролазні кущі образів не доводиться.  Ними хіба що насолоджуватися і шукати безліч власних рефлективних зіставлень.

Тетяна ЗЕМЛЯКОВА