Про автора. Народилась 11.02.1987 в Харкові. Випускниця української гімназії № 6 ім. П. А. Грабовського. Вищу освіту здобула в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Магістр філології. Нині – кореспондент багатотиражки «Vivat Lex!».Широко друкувалася в періодиці, альманахах, колективних збірках. Лауреат Міжнародного конкурсу «Гранослов-2004». Автор збірки новел «Полювання на новий день» (2005), за яку стала лауреатом Міжнародної недержавної україно-німецької премії ім. О. Гончара. Член Національної спілки письменників України з 2006 року.

Саме таким, на моє відчуття, був лейтмотив події, на якій довелося побувати сьогодні, 10 березня 2010 року. Велелюдна ця подія відбувалася в Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії і мала назву «презентація книжки Валерія Бобровича «Щоденник сотника Устима».

Загалом, книжка, яка щойно побачила світ у видавництві Братів Капранових «Зелений пес», є унікальною. Це – мемуари командира загону українських добровольців із УНСО, які на початку 90-х років минулого століття допомагали грузинському народу відстоювати свою незалежність, а одночасно – рятували честь української нації, яку її ж недолугі зверхники прагнули притлумити.

Автор про себе. Мешкає в Києві. Закоханий в класичну музику, і катує сусідів Шостаковичем. В літературних тусівках не помічений. Любить місто, і в прогулянках, зневажаючи міський транспорт, віддає перевагу власним ногам.

Вважаємо, що книжка, про яку йдеться нижче, має бути перекладена українською, польською, російською та іншими мовами і максимально розтиражована, щоб наші і не наші адепти «вєлікой пабєди савєцкава народа в ВОВ» змогли хоч трохи очистити свідомість від ідеологічних штампів.

Про автора. Ясенівський (Рибак) Ігор Мирославович, народився 16 січня 1980 р. у Львові.      Закінчив Українську академію друкарства (факультету видавничої справи і редагування). Вірші пише з 1995 р. Брав участь у поетичному конкурсі “Привітання життя” ім. Б.-І. Антонича і тричі був його фіналістом (2000, 2002, 2007), та у літературному конкурсі НУ ”Острозька академія” – “Витоки”, в якому збобув третє місце (2007).

     Автор збірки віршів «Поетичне «Я»» (вид-во “Сполом”, 2005) і численних публікацій у часописах та альманахах. Співупорядник альманаху “Грона” (2006).

Залишитися митцем за умов, коли багатьом не вдавалося залишитися людиною, – чи не найбільший подвиг Тараса Шевченка

Чи замислювалися ви бодай колись над тим, як найефективніше знищити митця? Виявляється, ні куль, ні баґнетів для цього не потрібно. Його просто треба поставити на п’єдестал і змусити вшановувати на державному рівні – себто, у день народження урочисто покладати квіти від різних установ, а ще порозвішувати портрети в спеціалізованих шкільних кабінетах і поряд настановити вчительку, котра буде повторювати: «діти, це геній, любіть його». І все – мистецтво зникне, залишиться сама оболонка, всередині якої порожнеча.

Володимир Сердюк – автор трьох романів, 15 п’єс, понад сотні оповідань. Сценарист, режисер, викладач, співавтор підручника «Журналістська етика». Лауреат літературного конкурсу «Коронація слова» за 2002 рік у номінації кіносценаріїв (за сценарій художнього фільму "Аналіз крови") та за 2005 рік (за п’єсу "Пенсійні справи").   

Автор про себе. Народилась 23 вересня 1992 року. Живу в Житомирі. Зараз студентка філологічного факультету. Входжу до Житомирської молодіжної громадської організації «Оксія». Весела і розумна феміністка=)"

Автор про себе. Народився, підріс, одружився. Вже посивів, а творчої біографії не маю.

............................

Про Тодженську котловину, що в Республіці Тува, існування якої, у нас в Україні, мало кому відоме, так не скажеш. І дуба тут не знайдеш і жовтень «боре» літо на початку вересня.  Величезна, практично не заселена, територія розміром з Білорусь. Місця незвичайної краси. Гори висотою з наші Карпати порослі столітніми кедрами, безліч великих і малих рік, струмків і озер заповнені рибою. Лосі, олені, ведмеді не бояться людини, тому-що вперше її бачать. Тут беруть початок Каа-Хем (Мала Ріка) і Бій-Хем (Велика Ріка), в столиці Туви, місті Кизил, вони зливаються і дають початок великій Сибірській ріці – Єнісею.

Антон Санченко. Баркароли: Оповідання. - К.: Факт, 2008. - 368 с. (сер. "Exceptis excipiendis")

Якби Зігмунду Фройду довелося прочитати книгу Антона Санченка, то на що би перше великий магістр психоаналізу звернув увагу? Звісно, усі можливі версії відповідей філософа є досить умовними, якщо не сказати вигаданими, та все ж… Чи не здалися б, скажімо, Фройдові еротично-іронічні замальовки з вуст моряка, що перебував «на сьомому місяці рейсу», рефлексіями, зумовленими видозмінами притлумленого сексуального бажання, а всі морські пригоди та подорожі не більше, ніж фантазуванням творчої особистості?