Петро Сорока. Натщесерце. – Тернопіль: Астон, 2009. – 164 с.

Петро Сорока поселився в лісі, щоб його спостерегти, а відтак чи не скрупульозно занотувати враження і побачені картини на папір. Доконечно не відомо, що було першим: бажання пожити у нутрощах природи чи зробити з того книжку? Одначе відомо, що сталося і те і інше.

Про автора. Лауреат турніру поетів в Будинку письменника (2009), дипломант видавництва «Гранослов» (2008), видавництва «Смолоскип» (2004), лауреат літературного конкурсу «Рукомесло» (2003), лауреат літературного конкурсу Західноукраїнської мистецької спілки  «Поетичні Майстерні» (2001). Публикації в різних журналах, альманахах, газетах, збірках («Четвер», «Восхождение», «Темная лошадка», «Точка зрения», «Музыка в переплёте», «Пролог», «Дети Ра», «Игра в города», в книзі Артема Захарченко «Чумацька траса», в збірці «Революційна поезія, №2» і т.ін.).

Євген Баран – відомий письменник, автор багатьох книг критики та есеїстки, лауреат кількох літературних премій, зокрема, імені Олександра Білецького – в галузі літературної критики (1999), а серед інших – трьох міжнародних: «Тріумф» (2003), імені Богдана-Нестора Лепкого (2007) та ім. Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2009). У 2008 отримав премію імені Дмитра Нитченка.

Про автора. 1987р.н. Письменниця, літературознавець. Автор двох прозових збірок «Катарсис» (2005р.), «Голий нарКОТИК» (2006р.), поетичної  збірки «Бог у стіні» (2008р.). Співавтор  антології молодих буковинських письменників «Під простирадлом/ Піт простирадла» (2006р). Друкувалася  в періодичних виданнях «Буковинський журнал», «Київська Русь», «Трохи культури» та інших.

Ольга Остапчук. Нагорода за ніжність: поезії. - К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. - 64с.

Поєднати у поезії зрілість, глибину (таку що не видно їй дна!) з винятковою жіночністю (аж до скупої випадкової коми!) непросто. Принаймні вдається це  небагатьом. Однією з тих небагатьох є поетеса Ольга Остапчук, ще одна подолянка (знову з невеличкого, але, як видно, рясного талантами містечка Дунаївці) і ще одна учасниця минулорічного Сліва-фесту.

Обережно!Політична реклама!

Я посеред кола. Воно мусить оберегти мене… Від світу, злих сил – яка різниця? Я пускаю сюди лише тих, кого хочу. Проте іноді дивуюся, чому саме вони.

Моя хата – з краю.

Бо такі ми є. Селянський народ! Нам досить, щоб був садок вишневий коло хати. І щоб над вишнями гули хрущі.

Кожному з нас треба свій хутір. І не треба держави. Бо коли виникає вона – у нас з’являється батько Махно.

Про автора. Павло Романюк (Pavlo (Pablo, Paul) Romaniuk) – український письменник і науковець, що мешкає в Румунії.

Народився 2 вересня 1953 року в с. Вишня Рівна на Мараморощині в селянській сім’ї. Закінчив восьмирічку, українське відділення ліцею ім. Драгоша Воде в Сігеті та українське відділення Бухарестського університету (1979). Автор поетичних збірок «Замок перелітних птахів» (1976), «Непорочність мовчання» (1978), «Спектри» (1984), «Неспокій плинності» (1994), «Дзвони полудня» (1999), та «Елегії Заратустри» (2004).

Про автора. Учасниця літературних конкурсів («1-й міжнародний конкурс малої прози про Київ», «Золотий лелека-2008», «Рукомесло-2008», конкурс прози журналу «Дніпро»), переможниця обласного конкурсу «Війна без права забуття»-2005, переможниця міського конкурсу «Дніпропетровськ, любов моя-2009» (друга премія, публікація у  часописі „Січеслав”. №20’09). За  фахом – магістр історії (ДНУ ім. Гончара).

Русаков Сергій. Келих імпульсів: новели й етюди. – Київ: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. – 48 с.

Жодного п’янства,  блудства, дилерства (нарко-), еміграції, імміграції, негра, цигана, таксиста, кондуктора, контуженого солдата, вбивства, ніяких моргів, судмедекспертів, розбитих  окулярів, дебошів і  проституції, нічого такого і близько не знайдете в збірці новел та етюдів «Келих імпульсів» Сергія Русакова. Практично вся збірка виходить за рамки типового змістового та сюжетного наповнення молодої української літератури, тої літератури, яка широко відома серед загалу двотисячників поетів та есеїстів.

Тексти пісень українських бардів

 Автор про себе. Я – віршотворець. Частина віршів пісенного крою – «декламую» їх під баян. Ділимо умовно поезію на сільську та міську. Безумовно, вашій увазі пропонується сповідь поета-селянина. Дядькова гармошка, природа і колядки села Черче на Хмельниччині, в якому 1960 року народився…