Статті

Чернігівський художник прославить Сраку

Wed, 30 Jun 2010 08:36:28 +0300

Ілюстратора Олега Синельника не даремно кличуть Гуру. Це - людина-легенда, людина-парадокс, один з окультних феноменів міста Чернігова. Коли він працював в Палаці піонерів, його ізостудия була єдиним у тих краях острівцем творчої свободи, на якому панувала беґбедерівська атмосфера веселого роздовбайства. Відтоді багато що змінилося, втім Гуру, як і належить стовпу місцевого андеграунду, залишився так само парадоксальний і плідний.

Цілком розсекречено

Sun, 09 May 2010 03:29:04 +0300

Ніколи не думав, що засяду щось писати про Велику Вітчизняну війну, – мої переконання зовсім не збігаються з тим, що пропагується нам з підручників, а політичні війни сучасності щодо розподілу на «наших» і «не наших» цілком затерли в мені шану до тих подій. Мені жаль усіх солдат – байдуже, на чийому боці вони воювали. Але мені зовсім не жаль штабних генералів, які кидали війська у нелюдський вир вибухів і пожарищ заради нової зірочки на своїх широких погонах. А потім було наказано жити й мовчати. Усе засекречене: військові операції, жертви, прізвища винних. Тож і не дивина, що найжахітливіші обставини «подвигів» високопоставлених дідів розкривали вже їхні внуки, нібито реабілітуючи їх перед непрощенним пеклом.

Твердий ґрунт

Mon, 08 Mar 2010 22:49:53 +0200

Залишитися митцем за умов, коли багатьом не вдавалося залишитися людиною, – чи не найбільший подвиг Тараса Шевченка

Чи замислювалися ви бодай колись над тим, як найефективніше знищити митця? Виявляється, ні куль, ні баґнетів для цього не потрібно. Його просто треба поставити на п’єдестал і змусити вшановувати на державному рівні – себто, у день народження урочисто покладати квіти від різних установ, а ще порозвішувати портрети в спеціалізованих шкільних кабінетах і поряд настановити вчительку, котра буде повторювати: «діти, це геній, любіть його». І все – мистецтво зникне, залишиться сама оболонка, всередині якої порожнеча.

Жадан vs Дупкін: мистецтво вічне, політика у… програші

Tue, 05 Jan 2010 18:42:23 +0200

Насправді я анітрохи не помилився, пишучи прізвище Жаданового «кривдника» у заголовку. Бо не про конкретну особу тут ідеться – а, хутчій, про певний символ сучасного політика, який, не маючи до того ні знань, ні розуміння, ані, бодай, відчуття, дозволяє собі пхатись у культурно-мистецькі процеси. Бо справжні «автори» подібних вибриків – надто дрібні, аби їхні імена згадувати поряд з іменами мистців. Ну хіба через сто років звичайний українець чи українка, гортаючи томик поезії Сергія Жадана, замисляться над тим, що мером міста Харкова, в якому жив і творив поет, протягом декількох років був якийсь пан Д.?

Чайна церемонія у саду Восьминога: come on, non-stop!

Tue, 24 Nov 2009 01:35:03 +0200

Минулого тижня авторитетна міжнародна організація Transparency International («Міжнародна Прозорість») оприлюднила свій цьогорічний звіт. Україна зайняла 146 місце за рівнем корумпованості, розділивши цей «почесний» щабель з Росією та Зімбабве. На останньому 180-ому місці – Сомалі. Минулого року ми займали 134 сходинку. Що ж, з такими воістину «африканськими» показниками через рік-два у Чорному морі буде цілком реальним побачити кораблі з піратськими Веселими Роджерами на стягах. І заіржавілий Чорноморський флот при цьому не допоможе… Плюс можна ще долучити Зімбабве до «напівмерця» СНД чи ж до міфічного «слов’янського братерства»!

«Обеліск» над піснею: до питання честі і моралі

Fri, 13 Nov 2009 23:02:43 +0200

з приводу публікації Людмили Панів «Пісня над обелісками»: до питання про ав-торство»

(Літературна Україна. – 2009. – 22 жовтня)

Воістину, «не роби людям добра, зла не одержиш» – гласить народна мудрість.

«О tempora, о mores!» – волаємо ми вслід за Ціцероном, як волали древні римські арис-тократи, коли їм вдячністю за шляхетність і доброчинність були ножі у спину.

Мойсей ФІШБЕЙН. Єврейська карта в російських спецопераціях проти України

Tue, 13 Oct 2009 13:53:55 +0300

Від редакції. 14 жовтня – свято Покрови, яке все більше у свідомості українців зливається з Днем створення УПА – воістино армії нескорених, армії, яка, попри фізичну поразку, не раз у висловлюваннях політиків світового рівня зображалася взірцем величі духу, самовідданості та героїзму. І як би не біснувалися антиукраїнські сили – правда переможе. І стоятимуть пам’ятники Великим Українцям Степанові Бандері та Романові Шухевичу і в Донецьку, і в Луганську, а в Краснодоні – героїчним підпільникам-оунівцям, які паралельно з більшовицькою «Молодою гвардією» боролися проти німецьких окупантів. Так буде, бо насправді Україна єдина, щоб там не розповідали вороги про нібито різну ментальність «галичан» і «східняків».

Микола Островський: геніальний Остап Бендер від літератури

Tue, 29 Sep 2009 12:48:05 +0300

29 вересня цього року виповнюється 105 років з дня народження Миколи Островського. Дата не дуже «кругла». Та все ж є привід згадати про «великого пролетарського письменника». Тим більше, що й далі функціонують музеї Островського і в Україні, й в Росії, а його ім’я та приписувані йому творіння й далі продовжують жити на пострадянському просторі і навіть за його межами. Наприклад, він лишається дуже популярним у Китайській Народній Республіці. Зрештою, і сам Островський, судячи з його текстів, був більш прихильний до китайців, ніж до своїх земляків-українців.

Герої нашого часу

Fri, 18 Sep 2009 12:01:32 +0300

Колись коміксні, ці персонажі вийшли за рамкиblacknwhit’у, сиріч, перестали існувати виключно у паперовому варіанті - взяли на абордаж значно ширшу аудиторію, вийшовши на широкі голубі екрани. З часу уже згаданих могікан, пройшло уже багато часу, вони розмножились, змінили ряд ознак як фено- так і генотипних, модернізувалися та протюнінгувалися. Нині без особливого напруження пригадується цілий список суперів: Спайдермен, Бетмен, Халк, тай, чорт забирай, Т. Г. Шевченко, Леся Українка та інші світочі. (Ви, звісно, можете, заревти волами, що у цю логічну вервичку зовсім не пасує припасовувати останніх двох, та, пардон, сучасна історико-критика наділила їх усіма героїчними рисами).

Люба ТКАЧ про Василя Кожелянка

Thu, 17 Sep 2009 00:18:15 +0300

Моє нове життя почалося з Василя Кожелянка, в 90-му чи 91 році.

Все почалося з літературного клубу, молодіжного, на Машзаводі.

Все почалося з того, що я закінчила свій ВУЗ.

Все почалося з того, що виросла моя мала, сестричка, і що вона вступила до університету, на філфак, український.

Все почалося з того, що я приїхала з Києва.

Все почалося.